Юрій Сиротюк: Маємо шанс поставити крапку на путінській багатоходівці

Юрій Сиротюк, директор аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень»

31 серпня (98+2)=?


31 серпня 1919 року українська армія відвоювала Київ від московських окупантів у часи перших визвольних змагань 1917-1921 років. Востаннє державний синьо-жовтий український стяг майорів над українською столицею. Наступного дня і впродовж довгих 70 років окупації над Києвом уже звисав чужий імперський прапор.


Потім було 70 років безпросвітної московсько-большевицької окупації.


І лише з відновленням української державності українська влада та її атрибути почали повертатися в Україну.


Доки 31 серпня 2015 року Путін не зробив чергову, на щастя невдалу і, сподіваємось, останню спробу відновити свою владу на теренах України. Щоб часточка триколору імперії повернулася до Києва.


Парламент мав остаточно реалізувати ультиматум Путіна, провівши зміни до Конституції, які фактично закріплювали російський колоніальний статус і унеможливлювали ні становлення зовнішньої суб’єктності, ні відновлення внутрішньої ідентичності України.


Це був останній крок Путіна до геополітичного мату Україні. Крок, який не дав зробити український народ.


Цю двоходівку Путін почав реалізовувати ще у вересні 2014 року, коли, настрашивши владу військовою агресією, примусив ухвалити Закон «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» від 16 вересня 2014 року.


Може хтось забув ту ганьбу, то повністю нагадаю її зміст:


Стаття 1. Згідно з цим Законом тимчасово, на три роки з дня набрання цим Законом чинності, запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей, до яких належать райони, міста, селища, села, що визначаються рішенням Верховної Ради України (далі – окремі райони Донецької та Луганської областей).


Стаття 3. Держава гарантує відповідно до закону недопущення кримінального переслідування, притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності та покарання осіб – учасників подій на території Донецької, Луганської областей. (ФАКТИЧНА АМНІСТІЯ. ухвалювалось після перших Мінських угод).


Стаття 4. Органи місцевого самоврядування, місцеві органи виконавчої влади у спосіб і в межах повноважень, що передбачені Законом України «Про засади державної мовної політики», іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, сприяють в окремих районах Донецької та Луганської областей використанню російської та інших мов в усній і письмовій формі у сфері освіти.


Стаття 6. Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть укладати з відповідними органами місцевого самоврядування угоди щодо економічного, соціального та культурного розвитку окремих районів. (легітимація автономії)


Норми закону фактично втілювали ключові політичні вимоги Путіна: федералізація, статус російської мови, амністія і легітимація бойовиків.


Реалізовуючи ганебний ультиматум Путіна шляхом конституційного перевороту, влада намагалася теракт проти державності в стінах Верховної Ради приховати димом і порохом теракту проти українців під стінами парламенту.


Пройшло два роки. Порох розвіявся.


Прийшов час збирати каміння. Маємо повне обнуління (як результат політичної відповідальності) «Нарфронту», що з понад 20% рейтингу впав до нуля і ніколи вже не підніметься. Принаймні під цим брендом.


Порошенко і його команда активно абстрагуються від своєї причетності і заперечують бажання змінити конституцію на догоду Путіну.


В юридичному плані справа безперспективна і зависла в судах.


Рік слідства і рік псевдосудового розгляду не дозволили навіть оприлюднити звинувачення щодо її фігурантів.


Справу порізали на шматочки і розглядають в різних кутках України. В Одесі, Миколаєві і двох райсудах Києва.


На разі влада тихцем засудила у Миколаєві кіборга Донецького аеропорту Геннадія Дуброва – «Бізона». В Одесі тихцем судять іншого ветерана московсько-української війни. У Києві два роки без суду і фактичного слідств тримають учасників московсько-української війни Ігоря Гуменюка – «Дубенка» і Сергія Крайняка «Агронома». Їм світить пожиттєве за «гранату», якої вони не кидали. Принаймні другого хочуть пожиттєво засадили за ґрати за те, що кинув димовуху.


Інших з понад 30 ув’язнених в перші дні сп’янілого пропагандистського угару звинувачень Авакова-Яценюка-Порошенка протримали понад два місяці в СІЗО, щоби більшість випустити без жодних вибачень. 15 активних учасників Революції Гідності судять за участь в масових заворушеннях, що суспільство сприймає як абсолютну політичну розправу.


Чи варто було нам ризикувати життям, здоров’ям, свободою? Варто.


Пройшло 2 роки після так званих подій 31 серпня 2015 року. Якраз цими днями (16 вересня) закінчується термін дії ганебного закону про окремі райони Донецькій Луганській області, текст якого я наводив спочатку.


Це шанс поставити крапку на путінській багатоходівці для влади і заповнити правовий вакуум законом про окупацію РФ Криму і Донбасу. Хоча влада вчергове навязує напіверзац рішення – таємного (якого навіть не показують нардепам) «Закону про деокупацію», де напівкроками, помноженими на напівправду, намагається закрити діру законодавчої пустоти.


Ми свою справу 31 серпня 2017 року зробили. Суспільство і далі має зробити все, щоби не дозволити нікому гендлювати національними інтересами.


Ми, підозрювані у політичній частині розправи, чітко усвідомлюємо результат розгляду нелюстрованими суддям. Справи, зшитої білими нитками нелюстрованими слідчими (яких до речі було понад 100, в рази більше ніж слідчих Майдану). В Україні не має культури виправдальних вироків. Але нас вже виправдали результати місцевих виборів виборці. Виправдає і історія.

Справа 31 серпня не буде розслідувана за часів режиму контрреволюціонерів-негідників. Але це не значить, що її не розслідують ніколи.


Путіну, руками його поплічників в Україні, не вдалося ні знищити, ні дискредитувати Свободу.


Нас чекає нова партія шахівниці в боротьбі за Україну. Партія, де борець-революціонер і вояк національно-визвольної війни, важливіший за тисячу однотурових виборців.


А ми ще живі. І час ходити нам…


Джерело: Yuriy Syrotyuk



#Аваков, #Амністія, #Донбас, #ЗаконПроДеокупацію, #Порошенко, #Путін, #Революція, #Справа31Серпня, #Яценюк
Анна Захарова
Інформаційний Акцент https://www.infa.ua/yurij-sy-rotyuk-mayemo-shans-postavy-ty-krapku-na-putins-kij-bagatohodivtsi/

Коментарі