Оксана Забужко: Кінець «андроповської» епохи

Оксана Забужко, письменниця

Після кількох дзвінків від ЗМІ, прокоментую тут. Тримаю кулаки, стукаю по дереву. Але, схоже, це таки він – кінець «андроповської епохи».


Від 1967 р., коли Андропов очолив КГБ СРСР і став послідовно повертати цій структурі сталінську «верховну позицію», ставлячи країну під тотальний контроль «органів», і до сьогодні, коли реалізований під началом Путіна проект Андропова – корпоративна «держава спецслужб» під іменем РФ – вбиває, ґвалтує, бомбить і анексує кого їй заманеться, світ (не тільки колишній «східний блок!») жив під владою міфа про всемогутність і непереможність («високий професіоналізм»!)) зловісного Кей-джі-бі.


Від «Адъютанта Его превосходительства» і «Семнадцати мгновений весны» до «Ликвидации» – ах, як же вони старалися! Ціла індустрія працювала на образ «інтеліґентного чекіста» – еліти людства.)) Такими вони хотіли себе бачити, такий портрет із себе «замовляли» культурі (і ретельно дбали, щоб ніякий інший не прорвався на публіку!), і навіть найпросунутіші для свого часу російські «дисиденти» на це велись – на «магию власти», хай чорну, але ж – непоборну!.. («Да неужели у КГБ можно выиграть?! – расхохотался Буш» (с) – це всіма любимий Довлатов, хароший парєнь, «врун, болтун и хохотун», теж свою цеглиночку в міф поклав: нєльзя, рєбята, нєльзя, цей монстр непереможний, навіть і не пробуйте…)


І тут – бац! – якісь «андерсенівські хлопчики», якісь х”хли, вічний «средний офицерский состав» рос. армії, що про нього всі ці «потомствєнниє чекісти», з усією їхньою зграєю «прікормлєнних»-заворожених медіатрубадурів, звикли думати тільки як про гарматне м’ясо, – раптом вийшов на авнсцену історії, з посмішечкою запорожця з картини Рєпіна тицьнув пальцем – і виявилося, що монстр-то – трухлий! Пустий всередині, як потьомкінська хата, і все те «бряцаніє» – звичайнісіньке гопництво, тільки мегаломанського масштабу…


Це дуже «шевченківський» сюжет, архетипальний. Хто читав «Шевченків міф України», мусить пам’ятати мій порівняльний аналіз образу рос. влади («Петербурзький текст») у Міцкевича – у Пушкіна – і в Шевченка: «де Міцкевич обурюється, гнівно потрясаючи п’ястуком свого Олешкевича, де Пушкін шанобливо схиляється, не в змозі відвести зачарованого зору від лику великодержавної Медузи, там Шевченко просто-напросто – глузує: по-гоголівсьокму й по-українському» (с.83 за останнім виданням).

От і в СБУ цього разу вийшло так само.))


А це – найпевніший знак, що воно СПРАВДІ стає українським.


Спасибі вам, хлопці.


Джерело: Оксана Забужко



#Андропов, #Бабченко, #Довлатов, #КГБ, #росія, #ФСБ
Анна Захарова
Інформаційний Акцент https://www.infa.ua/oksana-zabuzhko-kinets-andropovskoi-epokhy/

Коментарі