Лариса Ніцой: У Хмельницькому створили шматочок моєї мрії – української України (фото, відео)

Лариса Ніцой, письменниця

Оооооо, бальзам на мою душу, мед моїм вухам! Мені до дня Конституції зробили подарунок. Але все по порядку.


Гляньте на ці коридори і виставку картин. Це не музей, а коридори міської ради того міста, місцева влада якого за наполяганням активістів скасувала вивчення російської мови у всіх школах. Згадали, що це за місто? Це Хмельницький. На день Конституції міська рада Хмельницького зробила мені гарний подарунок – організували форум «За українську мову», на якому виступив міський голова і сказав, що вони будують у місті українську Україну. І місцевий владика виступив і сказав те саме, і активісти. Оооооо, це екстаз.


У Хмельницькому я вперше. Місто дууууже сподобалося. Чистеньке. Затишне. Пошукала спиляний монумент Ленінові. Зараз така тенденція, що в кожному центрі стоїть п’єдестал без Ілліча, а на ньому прапор. У Хмельницькому такої підставки з прапором немає. Обвела поглядом площу – немає. Гм. Питаю:

– У вас що, Леніна не стояло?

– Стояв. На тому місці тепер отака велика інсталяція.


Ну, нічого собі! Гляньте, що вони поставили замість Лєніна.


Яке ж воно гарнющо-українське. Ніщо не нагадує про вождя пролєтарієв. Композиція має багато елементів і вся дише Україною. Щось там, правда, хмельниччани бурчать у її бік. От дурнесенькі! Та припиняйте ви цю погану українську звичку все критикувати! Ця інсталяція унікальна і ви разом з нею. А потім були оці коридори «мерії». Беее, яке слово, «ме-е-е-е-рія», воно зовсім не тулиться в ту українську Україну, що я побачила.



А потім були працівники в кабінетах. Усміхнені, привітні, розмовляють українською. І кругом такий порядок! Все вилизано. Ото так не лише в коридорах, як у музеї, а кабінетах теж. От звідки чистота на вулицях.


А потім була повна зала людей, які з’їхалися звідусюди і говорили про Україну і мову. Ви думаєте бідкалися на доленьку, які ж ми бідні і наша мова бідна? А нічого подібного! Дух бойовий. Всі казали: «Досить кланятися! Ми господарі на своїй землі!» А, ні, таки бідкалися. Що зала виявилася мала і тріщала від кількості людей, а бажаючих було набагато більше.


А потім нас водили на місцеве телебачення. Якась новенька студія.


А потім у стильне і дууууже смачне місце, погодувати. Теж новеньке (я не даремне вживаю багато разів це слово) – і похвасталися, що таких родзинкових місць у Хмельницькому стає все більше. Не всі виживають, на жаль, та все ж… Стою вже вдома на своїй кухні, калапуцяю на сніданок вівсянку, а перед очима те листя салату під різними соусами і приправами з різними вибриками і викрутасиками на тарелі. Ммммм…


За столом розповіли про Африку. Що там усе вилизано, вздовж доріг підсвітка, і це ми насправді Африка, а вони – цивілізація. Ох і заїло це мене. Розсердилася я. Ні, не на оповідача, і не на господарів. На нас, українців. Довго ми ще тужитимемо за голодоморами і геноцидами? Таке враження, що лише нас голодоморили і геноцидили. Так, знати про винищення нашого народу треба. Але ДОСИТЬ вже тужити. Чорт. Африка! Якихось 100 з лишком років тому вчені сперечалися, чи люди, які її населяють – то таки люди чи хтось інший. І це НАШ (!!!) Міклухо-маклай, українець (!!!) припинив ці сперечання світової науки антропології, довівши, що то люди, а не мавпи, бо поїхав і жив з ними, і дослідив подібних аборигенів. Ууууууууууу! Рррррррр! І яку ми сьогодні маємо Україну?


Коротше, друзі. Мені вчора міська влада Хмельницька показала шматочок моєї мрії – української України. Я все розумію про купу всього, що лишилося за спиною. АЛЕ, личко мені показали українське. І воно не дише занепадом. І навколо мене були не дідусі в солом’яних капелюхах, а молоді галантні чоловіки у вишиванках, пристойних костюмах з дорогими парфумами і жінки – енергійні, беручкі, розумні, гарні. І українська Україна в них не напоказ. Вона в душі. То стиль життя такий.


Я дуже втішена Хмельничанами. Бо я ж насправді не владі зараз дифирамби співаю, у місцевих до неї може бути купа щоденних питань. Я зараз співаю оду радості мешканцям Хмельницька, що обрали курс на українську Україну. Бо могли ж обрати добкіна )))) Ні, Хмельниччани не могли ))).


Чекаю подібних форумів «За українську мову» в інших містах. Будуймо скрізь українську Україну.


Як же ж мені було добре серед тих усіх людей.






Gepostet von Larysa Nitsoi am Donnerstag, 28. Juni 2018



Джерело: Larysa Nitsoi



#Африка, #Ленін, #українці, #форумівЗаукраїнськумову, #Хмельницький
Анна Захарова
Інформаційний Акцент https://www.infa.ua/larysa-nitsoj-u-khmelnytskomu-stvoryly-shmatochok-moiei-mrii-ukrainskoi-ukrainy-foto-video/

Коментарі